Вовк – лісовий хижак

Вовк, мабуть, не просто хижий звір з родини псових, що водиться в наших лісах, але вже і цілий архетиповий образ, прекрасно знайомий нам з самих ранніх років хоча б з дитячих казок, мультиків, де він, як правило, уособлює негативного, злого персонажа, який бажає поласувати, то Червоною Шапочкою, то трьома поросятами, то ще якоюсь казковою живністю. Насправді з давнини ставлення людей до вовка було неоднозначним, його то шанували (при цьому боялися), то демонізували, відгомін цієї демонізації ми й бачимо в багатьох дитячих казках. Сама назва цього звіра «вовк» неспроста співзвучна на багатьох мовах, англійське «wolf», «болгарське» вылк, сербське «вук», російське «волк» корінням можливо йде від старослов’янського слова «вылкъ», що означає тягати, волокти, справа в тому, що тягнучи здобич, вовк тягнув її перед собою, звідси й пішла його назва.

Предки вовка

Згідно теорії еволюції предком вовка був такий собі canis lepophagus – стародавній ссавець, що нагадує койота, він жив в Північній Америці. З часом предок вовка збільшив свої розміри, включаючи і розміри черепа. Найдавніший представник вовчого сімейства, вже схожий на сучасного вовка був знайдений при дослідженні раннього плейстоциту, що існував 1,8 мільйона років тому. Хоча він був тільки схожий на сучасного вовка, який з’явився дещо пізніше – від мільйона до 150 тисяч років тому.

В цілому зоологами було виявлено аж чотири генеалогічні древа вовків: африканська, гімалайська, індійська і тибетська лінії. Гімалайська лінія з них найдавніша, а це означає що гімалайський вовк самий поважний представник загону вовків, поява його сталася близько мільйона років тому. Тибетський вовк умовно «наймолодший», так як з’явився «всього» 150 тисяч років тому.

Опис, будова, характеристика

Всі вовки – хижаки, тут вже без варіантів, притому хижаки досить великих розмірів, найбільшим є сірий і полярний вовки: зріст їх досягає 85 см, довжина тіла – 150-160 см, це без врахування хвоста, вага – 85-90 кг. При цьому, чим суворіше середовище, тим більше звір, недарма найбільші представники вовчого сімейства мешкають в сибірській тайзі.

Найменші вовки – аравійські, максимальний зріст їх не перевищує 66 см, а середня вага складає всього лише 10 кг. Також в цілому у всіх вовків самки мають розміри трохи менші, ніж самці.

Зовні вовки схожі на собак, що не дивно, адже вони їх далекі родичі.

Вовча паща має 42 зуба, включаючи чотири ікла, вона служить господареві для розривання здобичі на частини, перемелювання кісток, ікла ж чудово допомагають тягти жертву.

Цікавий факт: всі вовки народжуються блакитноокими, але вже на третій місяць їх очі набувають помаранчевий або золотисто-жовтий колір. Хоча є вовки, які так і залишаються блакитноокими.

Шерсть вовка густа і двошарова, вона відмінно захищає їх від холоду в холодних умовах тієї ж тундри або тайги, до того ж володіє водонепроникним пухом.

Кольори шерсті можуть бути різних кольорів, залежно від виду вовка і середовища його існування, зустрічаються різні варіації сірого, білого, коричневого і чорного кольорів. Також зустрічаються і руді вовки. Часто забарвлення допомагає їм зливатися з навколишнім простором.

Можливо, ви знаєте прислів’я: «вовка ноги годують», воно має під собою і науково-зоологічну грунт, так як ноги його дійсно годують, і з цієї причини відмінно розвинені, дозволяють йому в пошуках їжі пересуватися на значні відстані. Зазвичай вовки пересуваються риссю зі швидкістю в середньому 10 км на годину, а от швидкість вовка, який переслідує здобич може досягати 65 км на годину.

Зір у вовка – не найсильніша його риса, розвинений не дуже добре, до того ж він не розрізняє кольори, проте цей недолік з лишком компенсується відмінним слухом і особливо нюхом – він може відчути здобич за 3 км, в цілому його ніс розрізняє мільйони відтінків запаху.

Також ще однією характерною рисою вовків є їх знамените виття, яке насправді має для них практичне значення – вовки не просто виють на Місяць (як вважалося раніше), а таким нехитрим чином повідомляють членам зграї своє місце розташування, а заодно відганяють чужинців.

Відміність від собаки

Вовк відрізняється від собаки, насамперед, більш потужними лапами, витягнутою мордою, посадженими очима і звичайно ж, більш гострими зубами з наявністю гострих іклів.

Тривалість життя

Скільки живуть вовки? Тривалість життя вовка становить від 8 до 16 років. В неволі ж вона може досягати і до 20 років, справа в тому, що в дикій природі старі вовки, не здатні на полювання з такою ж вдачею вмирають швидше, ніж, скажімо в зоопарку, де їх гарантовано нагодують.

Місцепроживання

Де живуть вовки? На жаль, в наш час ареал проживання вовків помітно скоротився, в минулі часи вовки жили по всій території Євразії і Північної Америці, де тільки мешкала людина. Наприклад, історичні хроніки свідчать, що під час столітньої війни між Англією та Францією була така сильна розруха і запустіння, що вовки з’являлися навіть на вулицях Парижа. Зараз, зрозуміло, вам навряд чи вдасться зустріти вовка не тільки в околицях Парижа але й інших міст, вони залишилися і в невеликій кількості в диких місцях, в тому числі в наших Карпатах, в сибірській тайзі.

Вовки – соціальні тварини, що живуть у зграях, в яких обов’язково є пара ватажків: самець і самка. Інші члени зграї: потомство ватажків, їхні родичі або вовки-одинаки, що приєдналися підпорядковуються суворій ієрархії. Зграя вовків має свою ділянку території, що становить до 300 квадратних кілометрів, яку вони мітять спеціальними пахучими мітками, що служать попередженням для вовків-чужинців.

Харчування

Чим харчується вовк? Вовки чудові мисливці, причому вони однаково успішно полюють, як зграєю, так і поодинці. Їх здобиччю в лісі служать багато травоїдних тварин: лосі, олені, козулі, сайгаки, антилопи, кабани, зайці, ховрахи. При цьому вовки є свого роду корисними санітарами лісу, адже до них на обід в першу чергу потрапляють старі, слабкі, хворі тварини, таким чином, відбувається природний відбір. Цікавою особливістю вовка є його практична звичка ховати надлишки м’яса про запас.

Види, фото та назви

Опишемо найцікавіші на наш погляд види вовків.

Червоний вовк

Він же гімалайський вовк, як ми вже згадували вище є найстарішим із загону вовків, так як з’явився ще мільйон років тому. Зовні він поєднує особливості вовка, лисиці та шакала. Має 76-110 см в довжину, вага складає 17-21 кг. Має укорочену загострену морду і великі вуха. Забарвлення має руде. Також відмінною рисою його від інших вовків є менша кількість зубів. Живе червоний вовк в Азії: від Алтайських гір до Тянь-Шаню, але найбільше їх мешкає в Гімалайських горах, на півдні Ірану, Індії та Пакистані. Живиться як правило різними дрібними звірками. Знаходиться на межі зникнення.

Гривистий вовк

Унікальний представник вовчого царства, інша його назва гуара або агуарачай, що перекладається як «короткохвостий золотистий пес». Має довгу шерсть на загривку, яка і утворює густу гриву. Зовні дуже схожий на лисицю. Довжина його тулуба становить приблизно 125-130 см, вага – 20 кг. Живе виключно на рівнинах, харчується гризунами, кроликами, броненосцями. Ареал проживання гривистого вовка – Південна Америка: Бразилія, Болівія, Парагвай.

Східний вовк

Він же північноамериканський лісовий вовк, мешкає в Північній Америці, особливо на території Канади – від провінції Онтаріо до Квебеку. Цікаво, що не має своєї класифікації, частина вчених вважає його гібридом сірого вовка з вовком рудим або койотом. Зріст його досягає 80 см, маса тіла – 40 кг.

Вовк звичайний

Він же сірий вовк – той самий вид вовка, який має широку популярність, починаючи з дитячих казок. Є одним з найбільш великих представників вовчого царства і до того ж одним із самих грізних хижаків наших помірних широт. Ареал проживання сірого вовка широкий – територія Євразії та Північної Америки, скрізь у глухих і диких лісах можна зустрітися з цим грізним хижаком.

Рудий вовк

Є гібридом сірого вовка і койота. Руді вовки дрібніше своїх сірих родичів, але крупніше койотів, розмір їх досягає 79 см, вага – 40 кг. Також відрізняється більшою стрункістю, більш витягнутими вухами, але більш коротким хутром. Особливо люблять полювати на зайців, єнотів та інших дрібних гризунів, але можуть напасти і на більш велику здобич. Живе рудий вовк на сході США, в Техасі, Луїзіані, і це один з найрідкісніших видів вовків на Землі. Зараз, на жаль, перебуває на грані зникнення.

Тундровий вовк

Живе в тундрі цей вид вовка найбільш менш вивчений. Зовні схожий на свого найближчого родича полярного вовка, але не такий великий, середня вага його становить всього 42-49 кг. Як і полярні родичі має біле забарвлення шерсті, що допомагає відмінно зливатися з білим сніжним пейзажем тундри.

Полярний вовк

Також є одним з найбільших представників вовчого сімейства, що мешкає в крайніх північних районах нашої планети. Має біле забарвлення, вага полярного вовка може досягати 95 кг. Любить поласувати як дрібними лемінгами, так і більш великим арктичним вівцебиком. Під час знаменитих міграцій лемінгів полярні вовки можуть також попутно мігрувати разом зі своєю улюбленою їжею.

Розмноження

Самки вовків стають статевозрілими на другий рік життя, самці – на третій, шлюбний період у вовків зазвичай проходить з січня по квітень. Часті сутички за самку між конкуруючими самцями, так і взаємні залицяння і загравання, як самця, так і самки.

На час спарювання «закохані» вовки залишають зграю, усамітнюються, облаштовуючи лігво в затишному місці. Вагітність вовчиці триває 62-65 днів і за раз народжується від 3 до 13 дитинчат. Виживають з них правда не всі, більш слабкі вовченята гинуть.

Маленькі вовченята годуються молоком і відрижкою матері, вже через півроку життя вони стають здатними приймати участь у полюванні.

Вороги

Природних ворогів у вовка в природі практично немає, хіба тільки часом вовк може постраждати від ще більш великого хижака помірних широт – ведмедя, але тільки в тому випадку, якщо ті не поділять здобич. А так головним ворогом вовка (як, втім, і багатьох інших тварин) є звичайно ж людина, чия руйнівна діяльність поставила на межу зникнення багато видів вовків.

Цікаві факти

• В середні віки вовки часто наділялися демонічною силою, страх перед ними навіть призвів до появи такого персонажа як перевертень, людина, яка при повному місяці перетворюється на вовка.
• На деяких європейських гербах присутнє зображення вовка, що означає що далекий предок цього роду був трошки перевертнем.
• Для підняття бойового духу і люті в бою вікінги, а особливо їх елітні воїни – берсерки не тільки їли спеціальні «чарівні гриби», але і пили вовчу кров і одягали на себе шкури цих звірів.
• Вовки нерідко схрещувалися з собаками, і таким чином, було виведено кілька собачих порід, таких як чехословацький влчак і вовча собака Сарлоса.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Сторінка про автора