Як бджоли відшукують джерело запаху

Два співробітника відомого німецького фахівця з бджіл Карла фон Фріша недавно досліджували метод, за допомогою якого бджоли, що займаються пошуками нектару, виявляють джерело запаху.

Нюхові органи бджіл розташовуються на вусиках-антенах. Дослідження показали, що бджоли можуть роздільно сприймати інформацію, що отримується за допомогою кожної з антен, і встановлювати, таким чином, напрямок, в якому знаходиться джерело запаху.

Перед нормальними бджолами поміщали У-подібну скляну трубку, в одному з відгалужень якої знаходилося джерело запаху. Бджоли в більшості випадків вибирали правильний маршрут. Якщо у бджоли зістригали одну антену, вона компенсувала погіршення дії свого локатора рухами з боку в бік. Бджола як і раніше в більшості випадків правильно визначала напрямок джерела запаху, але час, що витрачається на вирішення завдання, збільшувався. Такий же результат давало і нерухоме закріплення антен. Бджола абсолютно втрачає здатність визначати напрям запаху, якщо зрізати одну антену і нерухомо закріпити іншу.

Потім був проведений такий дослід. Антени бджоли схрестили і закріпили їх в такому положенні, що кінчик лівої антени дивився вправо, а правий – вліво. Бджоли стали сприймати інформацію про запах «не з того» боку, забиралися в порожнє відгалуження скляної трубки. Але дуже швидко, ймовірно, тому, що сила запаху не зростала, вони, мабуть, «розуміли», що тут щось негаразд, і починали, ніби вагаючись, повзати в різні боки. Коли в обох кінцях трубки мали джерела одного запаху, але різної концентрації, нормальні бджоли були здатні відрізняти більш потужне джерело.

Вчені прийшли до висновку, що цим методом орієнтації по запаху бджоли користуються всередині вулика і при пересуваннях по поверхні квітки, але не в польоті.