Як плавають риби
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
«Плаває, як риба», – часто говоримо ми. Однак це визначення досить неточне, тому, що риби теж плавають по-різному. Кращими плавцями серед них можна вважати жителів відкритих морських просторів: акулу, тунця, скумбрію, лосося. Торпедоподібна форма тіла дає їм можливість пересуватися з великою швидкістю. Наприклад, лосось пливе зі швидкістю 5 метрів в секунду (18 кілометрів на годину), а швидкість акул – 36-42 кілометри на годину. Не поступаються їм в швидкості і деякі морські ссавці. Кит, наприклад, вільно пропливає 40 кілометрів за годину, дельфін – до 60 кілометрів. Але всі ці рекорди побиває меч-риба. Вона може розвинути швидкість до 97 кілометрів на годину.
Головну роботу у «риб-швидкоходів» здійснює хвіст. Якщо він пошкоджений і в роботі не бере участі, рибі не розвинути великої швидкості. Тур Хейєрдал розповідав, що, коли він хапав акулу за хвіст і витягав його з води, риба ставала безпорадною. Плавці у цих риб служать більше для збереження рівноваги і як кермо.
Угри і міноги рухаються, змієподібно згинаючи тіло. Великої швидкості вони не розвивають. Ще повільніше пересуваються риби, що працюють тільки плавниками, без допомоги хвоста. Це колючка, бички, кузовок, риба-лист. Про рибу-лист хочеться розповісти окремо. Вона лежить на поверхні води і на диво схожа на опалий з дерева лист. Пересувається вона повільно, ніби її несе течією.
Особливий спосіб пересування у летючих риб, мешканців теплих морів. Звичайно, їх політ – це тільки паріння, як у планера. Летючі риби мають дуже великі, наче крила, грудні плавці. Двигун летючих риб – сильний хвіст з величезною нижньою лопаттю. Піднявшись у верхні шари води, риба, подібно глісеру, деякий час ковзає по поверхні. Хвіст продовжує стрімко працювати, швидкість наростає до 18 метрів в секунду. З такою швидкістю мчить кур’єрський поїзд. Нарешті вона відривається від поверхні води під кутом 30-40 градусів, ширяє в повітрі і поступово опускається, плануючи на плавниках, як на парашуті. Політ летючої риби іноді триває близько хвилини, за цей час вона може пролетіти до 400 метрів. Деякі види летючих риб вистрибують з води зграями по тисячі, по півтори тисячі штук.
У південноафриканської прісноводної рибки – пантодони і риб з сімейства харацинід ширяння перетворилося на справжній політ.
Ще дивовижніше летючих риб рухаються довгі тонкі риби-голки, мешканці вод великого бар’єрного рифу Австралії. Вони плавають, звиваючись усім тілом, що знаходиться в горизонтальному положенні. Голки ковзають з великою швидкістю по поверхні, у воді знаходиться тільки шалено працюючий хвіст. У товщі вод у вертикальному положенні плавають морські коники.
Мало хто знає про плаваючого на спині вгору черевом сомика – синодонтіса, жителя африканських річок. Зустрічаючи на стінах єгипетських гробниць висічені рукою стародавнього художника зображення риби, плаваючої вгору черевом, вчені спочатку вирішили, що це примха художника. Яке ж було їх здивування, коли дійсно був відкритий сомик-лежень.
Якщо всі риби плавають головою вперед, то щетинозуб, який живе в Торресовій протоці може плавати вперед хвостом. Голову щетинозуба перетинає чорна смуга, що приховує зіницю ока. Зате біля основи хвоста є велика пляма, що нагадує око. Здалеку хвіст риби можна прийняти за голову, а голову – за хвіст. Все це дезорієнтує переслідувачів. Якщо все спокійно, риба повільно плаває хвостом вперед. Але при найменшій небезпеці щетинозуб стрімко кидається навтіки в протилежному напрямку, чого хижак ніяк не очікує.
Є риби, які застосовують реактивний спосіб пересування. Захоплена зябрами вода викидається через розташовані в грудних плавниках канали. Ці риби розвивають дуже високу швидкість.
Деякі риби не хочуть плавати самі. Риба-вітрильник, родичка меч-риби, виставляє свій високий спинний плавник з води, як вітрило, і вітер несе її по морю. Скалозуби або голкобрюхи надувають повітрям шлунок, перетворюючись в повітряний мішок, і пливуть на спині, їх несе вітром і течією. Риби-прилипали пересуваються, присмоктавшись присоскою – видозміненим спинним плавцем – до тіла великих риб або до корпусів кораблів. Деякі придонні риби, такі: як морський чорт і морський півень, не плавають, а стрибають і повзають по ґрунту. Їх товсті, м’ясисті плавці схожі на руки і служать опорою при стрибках. Деякі риби-стрибуни мають здатність бігати по поверхні води. Австралійські зоологи спостерігали, як стрибуни швидко перебігають річкові потоки, ні разу не занурившись у воду.
Автор: А. Мусатов.