Як птахи орієнтуються в польоті?

Щоб правильно прокласти курс до наміченої мети, штурман корабля або літака вдається до допомоги складних навігаційних приладів, користується картами, таблицями, а тепер і GPS навігацією. Тим більш дивною здається у зв’язку з цим здатність птахів і тварин разюче точно орієнтуватись відносно поверхні землі. Особливо безпомилково ведуть себе в просторі пернаті. Відстані, які долають птахи під час сезонних міграцій, іноді дуже великі. Так, наприклад, полярні крячки роблять двомісячний переліт з Арктики до Антарктики, покриваючи близько 17 тисяч кілометрів. А кулики мігрують з Алеутських островів і Аляски на Гавайські острови, пролітаючи над океаном близько 3 300 кілометрів. Ці факти становлять інтерес не тільки з точки зору фізіології. Особливе здивування викликає безпомилкове орієнтування птахів над океаном. Якщо при польоті над сушею можна припускати наявність яких-небудь звичних зорових орієнтирів, то які ж орієнтири можуть зустрітись на одноманітній водній поверхні?

Відомо також, що птахи після далеких мандрів завжди повертаються на свої місця. Так, американські крячки, перевезені на 800-1200 кілометрів від своїх гніздівель, через кілька днів повернулися на старі місця, до берегів Мексиканської затоки. Подібного роду досліди були пророблені і з іншими птахами. Результати були ті ж.

Певною здатністю до орієнтування володіють не тільки «перелітні», а й «осілі» птахи (тренований голуб може повернутись в голубник з відстані 300-400 кілометрів). Здібності птахів орієнтуватись в просторі були відомі ще в давнину. Тоді вже користувались голубиною поштою. Однак самі по собі спостереження за перельотами птахів, їх поведінкою практично нічого не дали для з’ясування причин орієнтування. Досі з цього питання існують лише численні здогади і теорії.

Англійський вчений Метоз дослідним шляхом встановив, що поштові голуби в похмурі дні орієнтуються гірше. Випущені з відстані більше 100 кілометрів вони відхилилися на відомий кут від правильного напрямку польоту. У сонячний день ця помилка була значно меншою. На цій підставі було висунуто думку, що птахи орієнтуються по сонцю.

Відомо, що орієнтування по сонцю в природі дійсно існує. Так, наприклад, деякі водні комахи, морські павуки мають здатність орієнтуватися по сонцю. Випущені у відкрите море, вони безпомилково кинуться назад до берега – звичайного місця їх проживання. При зміні положення сонця на небосхилі павуки змінюють відповідно і кут і напрям руху.

Всі ці факти в якійсь мірі говорять на користь теорії Метоза. Проте істотним запереченням проти неї є нічні перельоти багатьох птахів. Правда, деякі вчені вважають, що в даному випадку птахи орієнтуються по зірках. Широке поширення набула так звана магнітна теорія. Ідея про існування у птахів особливого, «магнітного почуття», що дозволяє їм орієнтуватись в магнітному полі Землі, була висловлена ще в середині 19-го сторіччя академіком Мідендорфом. Згодом ця теорія знайшла багато прихильників. Проте численні лабораторні досліди, під час яких створювались магнітні поля, по напруженості у багато разів більші, ніж магнітне поле Землі, не чинили на птахів видимого впливу.

Останнім часом «магнітна теорія» зазнала критики з боку фізіологів і фізиків. Тим не менше, не можна не відзначити, що до деяких особливих видів електромагнітних коливань перелітні птахи проявляють певну чутливість. Так, наприклад, любителі-голубівники давно відзначали, що голуби гірше орієнтуються поблизу потужних радіостанцій. Їхні заяви зазвичай всерйоз не приймалися. Але під час другої світової війни були отримані численні відомості про вплив на перелітних птахів ультракоротких хвиль, випромінюваних радіолокаційними установками (радарами). Цікаво, що на сидячих птахів навіть з дуже близької відстані, випромінювання радара не робило видимого впливу, але випромінювання, спрямоване на птахів в польоті розбивало їх стрій.

З точки зору екології, науки, що вивчає умови життя різних тварин. наявність у птахів здатності орієнтуватися в просторі цілком закономірна. Надзвичайна швидкість пересування і можливість за короткий термін покривати значні відстані виділяє птахів із середовища інших представників живого світу нашої планети. Пошуки корму далеко від гнізда, безсумнівно, сприяли виробленню надзвичайних у порівнянні з іншими тваринами здібностей орієнтуватися в просторі. Однак, як ми бачимо, механізм цього цікавого явища ще не розкритий. Поки можна лише припустити, що складний інстинкт птахів заснований не на одному-якомусь факторі. Можливо, він включає в себе елементи астрономічного орієнтування по сонцю, тим більше що чимало тварин мають таку здатність.

Очевидно, важливу роль може грати і зорове орієнтування по поверхні Землі, якщо врахувати, що зір птахів відрізняється рядом особливостей. Є безумовно, і ще якісь важливі, поки невідомі науці фактори. Чи входить до їх числа, так зване магнітне почуття птахів, сказати з достовірністю поки не можна. Тільки подальші дослідження за участю вчених різних спеціальностей допоможуть мабуть, вирішити цю загадку природи.

Автор: К. П. Іванов.