Живі хронометри
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Якщо організму життєво необхідно повторювати якесь явище кожну тисячну частку секунди або один раз в 17 років, то, треба думати, така система повинна бути забезпечена засобами для вимірювання часу. (Р. Уорд).
Зараз всі знають, як небезпечно летіти навколо планети на її частці – кораблі, який охороняє від страшних випромінювань Сонця і зірок, метеоритів і крижаної порожнечі Всесвіту. Лише там, в цій чорній безодні, людина може повністю усвідомити; як захищена вона самою природою тут, на Землі.
Але все-таки ми до сих пір не уявляємо, якою мірою залежимо від космосу, як невидимі і нечутні промені, гравітаційні поля, спалахи на Сонці та, навпаки, відсутність якихось звичних променів і полів може вплинути на людський організм, на ритм його роботи.
Загальновідомо, що Місяць викликає припливи і відливи, але ще древні помітили зв’язок з місячними фазами життєдіяльності деяких морських тварин. Експерименти сучасних вчених підтверджують припущення Цицерона та Плінія: життя багатьох морських створінь залежить від положення на небосхилі жовтликого супутника Землі.
Маленька, дивно витончена рибка атерін-груніон метає ікру неодмінно в перший день після повного Місяця.
Цим користуються тисячі любителів-рибалок Південної Каліфорнії. Знаряддя лову – целофанові мішки і сачки. Адже рибок така кількість, що буквально від усього пляжу виходить сріблясте сяйво. Це блищать в мерехтливому світлі Місяця міріади лусочок груніона.
Місяць впливає не тільки на мешканців океану. Здавалося б, як може зміна місячних фаз впливати на наше здоров’я? Однак статистика показує, що спалахи бронхіту в різних частинах земної кулі співпадають з певними фазами Місяця, а хірурги Флориди виявили, що кровотечі після операцій на гортані зустрічаються набагато частіше, якщо операція припадає на другу чверть місячного календаря.
Об’єктом досліджень американки Д. Харкер був «звичайний» тарган. Однак висновки з її експериментів відносилися і прямо до нас, «царів природи». Д. Харкер протягом трьох років намагалася виявити «прилад», орган, який регулює ритми руху таргана. «Прилад» був знайдений, але не в тому суть, – в результаті експерименту з’ясувалося, що якщо у таргана порушувати звичні життєві ритми, то у нього з’являються пухлини. Так з’явилася нова теорія виникнення раку.
Вже давно помічено, що переліт з Токіо в Копенгаген люди переносять набагато гірше, ніж з Кейптауна в Копенгаген, хоча відстань однакова. Чому ж? А з тієї причини, що перельоти через багато меридіан вибивають живий годинник людини зі звичного ритму, тоді як перельоти уздовж меридіанів, в одному часовому поясі, ніяк не позначаються на роботі внутрішнього годинника.
Відомо, що для малярії характерні періодичні напади. Але це ж відноситься і до великої безлічі інших хвороб – психічних і шлункових, судинних та інших…
Фармакологи не раз попереджали, що багато ліків слід приймати лише в певний час доби. Незабаром на ліках можуть з’явитися написи: «Не приймати між 10 годинами вечора і 8 ранку».
Вилікуватися від багатьох небезпечних захворювань, точніше, уявити вплив на людину навколишнього середовища допоможе нам біоритмологія.
Американському ж досліднику Г. Ереті прийшла в голову оригінальна думка пошукати можливий принцип дії «живих годинників» людини в годинниках, створених самою людиною. Для цього йому довелося познайомитися і з сонячним годинником єгиптян і з водяними годинниками древніх греків і навіть з сучасними атомними годинниками, які відстають на одну секунду за три тисячі років. Ереті зібрав цілу колекцію пісочних, маятникових, квіткових годинників, древніх механічних будильників і навіть приладів, в яких час визначався за темпами зростання плямочки білої плісняви.
Але самого вченого найбільше привернув годинник короля Альфреда. Він складався з двох спірально перевитих шматків каната, довжиною по дванадцять дюймів кожен. «Прямо як молекула ДНК», – подумав дослідник. І ця здогадка була вирішальною в ході досліджень. Канати короля Альфреда підпалювали, і вони горіли рівно чотири години.
А як справи з вимірюванням часу в ДНК? Відповідь була знайдена: в молекулі ДНК йдуть взаємопов’язані хімічні реакції. Вони-то і є за сумісництвом механізмом своєрідних «хімічних годинників» людини. І чим швидше йдуть ці годинники у людини, тим інтенсивніше ритм її діяльності, тим охочіше вона танцює шейк, а не вальс…
Автор: С. Жемайтіс.